Гра на дитячих музичних інструментах в закладах дошкільної освіти

Гра на музичних інструментах є невід'ємною складовою на музичних заняттях в дитячому садочку. Діти в цьому виді музичної діяльності відкривають для себе світ музичних звуків, вчаться розрізняти красу та тембр звучання різних інструментів. Музичні іграшки та інструменти роблять світ дитини яскравим та різнобарвним, стимулюють прагнення до власної творчості.

У процесі гри на музичних інструментах удосконалюються естетичне сприйняття та естетичні почуття дитини, розвивається уява, збагачується внутрішній світ та розширюється емоційний спектр малюків. Коли дитина чує та співставляє, порівнює звучання різних музичних інструментів, розвиваються її мислення, аналітичні здібності.

Гра на музичних інструментах цінна ще й тим, що може застосовуватися в самих різних умовах - як на заняттях з педагогом, так і в самостійній музичній діяльності, що виникає з ініціативи дітей. Музичні іграшки-інструменти входять у життя дитини - її щоденні ігри, заняття, розваги, відповідають схильностям дітей і об'єднують їх у виконавський колектив.

Таким чином, гра на музичних інструментах впливає на всебічний розвиток особистості, має велике виховне та освітнє значення.

Музикотерапія в дитячому садочку

Важко переоцінити вплив музики на людину. Це живе невичерпне джерело натхнення. Музика може надати насолоду, але також одночасно може викликати сильне душевне переживання, збудити до роздумів, відкрити невідомий світ фантазій.

Невичерпні можливості музики впливають на внутрішній світ дитини, особливо виділяють методику музикотерапії з ряду інших терапевтичних методик.

На сучасному етапі музична терапія далеко просунулася в дослідженні впливу музичного досвіду на розвиток особистості. Відповідь на запитання, чому музика настільки сильно торкається глибин нашої різноманітної особистості, потрібно шукати в минулому, коли ми ще були в материнській утробі й відчували музику ритму материнського серця, музику її тіла, музику її подиху й голосу. Жінка, яка носить у собі майбутнє життя, сама своїм духовним "баченням" ніби наносить "візерунки" на матрицю постнатального життя своєї дитини. Так мудра природа підготовлює дитину до сприйняття світу ще в утробі матері.

Багато досліджень довели, що музика посилює обмін речовин, посилює або зменшує м'язову енергію, змінює дихання, змінює кров'яний тиск, дає фізичну основу для емоцій. Дітям музикотерапія допомагає збагатити знання про навколишній світ, прищепити любов до музики, навчити слухати й розуміти, як і про що розповідає музика. Для того щоб музикотерапія позитивно вплинула на розвиток і виховання малят, необхідно враховувати особливості дітей.

"Музика, як будь-яке мистецтво, допомагає дітям пізнавати світ, виховує дітей", - так визначив роль музики у формуванні особистості композитор Дмитро Кабалевський. У процесі музичних занять відкриваються широкі можливості для всебічного розвитку дітей. Емоційна сила музики, зміст пісень, що слухають і виконують діти, сприяють формуванню основ морально-естетичних якостей.

ЛОГОРИТМІКА НА МУЗИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ В ЗДО

Музичний керівник - це творча професія, що синтезує в собі навички учителя музики, сценариста, режисера, психолога, вихователя, декоратора, поета, композитора та навіть логопеда. Музичний керівник повинен бути мультизадачним універсалом – такою собі людиною-оркестром, адже він знайомить дітей зі світом музики, та з усіма, причетними до її створення, навчає співати, танцювати, слухати і відчувати музику, грати на дитячих музичних інструментах. А під час підготовки і проведення свят та розваг дітки розвивають свої артистичні здібності, можуть показати свої таланти друзям та сім’ї, розкриваючи себе як творчу особистість.

Музика корисна в будь-якому віці, але саме у дошкільному (до семи років) найбільше впливає на мозок – активізує ті його ділянки, які відповідають за фізичний, розумовий, соціальний, мовленнєвий та емоційний розвиток дитини. Музичний керівник ЗДО працює 24/7, тому що коли закінчуються заняття – він продовжує працювати, навіть вдома , і в дорозі – створює сценарії, підбирає музичний матеріал, продумує постановки танцювальних номерів, готує декорації та атрибути. І все це тому, що музичні заняття є надважливими для розвитку в першу чергу здорової дитини. Цієї мети можна досягти лише в співпраці з вихователем, методистом, інструктором з фізкультури, психологом, логопедом, тощо, але саме музичний керівник є тим клеєм, який усіх єднає.

Найважливіші складові для виховання впевненої у собі, успішної особистості з розвиненими уявою, мовленням, комунікативними навичками – це музика, слово і рухи. Отже музичний керівник може допомогти дитині у профілактиці та корекції мовленнєвих порушень. Я, як і багато інших музичних керівників, використовую для цього логоритміку.

Логоритміка – це система вправ, завдань, ігор, направлених на вирішення корекційних, освітніх, а також оздоровчих задач, що поєднує в собі музику, слово і рухи.

Мета логоритміки - подолання мовного порушення у дітей шляхом розвитку, виховання і корекції рухової сфери через музично-логоритмічну діяльність.

Завдання:

освітні:
· формувати рухові вміння і навички;
· розвивати просторове уявлення;
· розвивати координацію, переключення рухів;
· знайомити з метрорітмікою.

виховні:
· виховувати і розвивати почуття ритму, здатність відчувати в музиці, рухах ритмічну виразність;
· формувати здатність сприйняття музичних образів і вміння ритмічно та виразно рухатися відповідно до цього;

корекційні:
· розвивати мовне дихання;
· розвивати артикуляційний апарат;
· розвивати фонематичне сприйняття;
· розвивати граматичну будову і зв'язне мовлення;
· формувати і розвивати слухову і зорову увагу і пам'ять.

Включати елементи логоритміки можна у різні види музичної діяльності:
· співи – вправи та поспівки, що тренують мовленнєвий апарат , а також вправи для розвитку дрібної моторики - ігри зі співами, координацією співів і рухів;
· слухання музики – вправи та ігри для психологічної релаксації або активізації, розвитку слухової уваги;
· музично-ритмічні рухи – ігри зі співами та рухами, інструментальні ігри для розвитку уваги, пам’яті, координації рухів, орієнтації в просторі, відчуття ритму тощо;
· гра на музичних інструментах – ігри на розвиток дрібної моторики, відчуття ритму.

Добирати музично-ритмічний і мовленнєвий матеріал слід, враховуючи структуру мовленнєвих і рухових порушень у дітей,матеріал ускладнювати поетапно. Аби успішно здійснити поставлені корекційні завдання, потрібно насичувати заняття ігровими прийомами.

Побудова занять залежить від того, які діти в ньому беруть участь, і які завдання повинні вирішуватися на даному етапі.

Ігрова побудова занять створює доброзичливу, емоційно-насичену атмосферу спільної творчості дітей та дорослих, спонукає кожну дитину взяти активну участь в навчальному процесі, підтримує пізнавальний інтерес і увагу, активізує мовлення.

Необхідною умовою роботи при логоритмічній діяльності є створення умов для виникнення інтересу і для вираження своїх почуттів, допомога кожній дитині знайти віру в себе, вміння організувати ситуацію успіху, заохочуючи будь-яке зусилля з її боку, радіючи її творчим знахідкам. Заняття здійснюється завдяки музичному супроводу ігор-інсценівок, танцю, а також співу пісень. Використання казкових персонажів, атрибутів сюжетно-рольових ігор стимулює активність дітей до мовної та іншим формам діяльності.

Логоритмічна діяльність не передбачає попереднього заучування матеріалу, тож головна її ознака – спонтанність, імпровізаційність але, під пильним наглядом педагога. Музичне оформлення вправ може бути довільним, а от швидкість рухів має обов’язково відповідати темпу музики, м’язова напруга – динаміці тощо.

На заняттях ми зазвичай використовуємо такі види музично-логоритмічної діяльності:
· слухання музики з руховим супроводом
· музикування
· мовленнєві вправи з музичним та руховим супроводом
· танцювально-ритмічні ігри та вправи
· психоемоційні етюди
· завдання на розвиток креативності

З огляду на те, що слухання музики є самостійним видом музичної діяльності і разом з тим воно лежить в основі всіх інших її видів, тобто по суті є провідним, в процесі розучування пісні, танцю або гри, потрібно робити акцент на сприйняття музики, оскільки саме воно визначає характер руху.Через слухання музики ми намагаємося розширити емоційний діапазон дітей, крім того, бесіди після прослуховування музики розширюють світогляд дошкільнят сприяють розвитку зв'язного мовлення. Слухання музики використовується також для розвитку уваги і пам'яті. Після прослуховування твору проводиться бесіда про характер і зміст музики. Потрібно намагатися стимулювати висловлювання дітей про своє ставлення до музики, а також пропонується дітям порухатися під дану музику, щоб вони змогли відчути її характер. Рухові реакції на зміну характеру, темпу, ритму, динаміки, фактури сприяють розвитку інтересу дітей до музики, допомагають формуванню музичного мислення у взаємозв'язку з емоційним її сприйняттям.

Вокальне музикування знайомить з можливостями людського голосу, виробляє правильне діафрагмальне дихання, сприяє збільшенню об’єму легенів. Оскільки відомо, що у співі органи дихання грають провідну роль, необхідно загартовування органів дихання, зміцнення м'язів носоглотки. Вони також сприяють зняттю стресових станів. Для цього виду діяльності підходять дихально-артикуляційні вправи з музичним супроводом, звуконаслідувальні ігри зі співом, твори для вокалізації a capella і з акомпанементом, які можна супроводжувати рухами Використовуються ці вправи і для розвитку почуття ритму, так як видих і вдих ми проробляємо на стаккато і легато, на різні тривалості. У проведенні дихальних вправ найчастіше використовується порівняльний показ педагога (неправильне і правильне виконання). Використовуючи перераховані вище прийоми у співі, зникає зайва напруженість дихального і мовного апарату, скутість голосових зв'язок, з'являється виразність у співі. А систематичний розвиток навичок виразного співу допомагає вирішити багато корекційних завдань для подолання мовних порушень. Інструментальне музикування розвиває відчуття ритму, темпу, навчає правильно розставляти акценти, отже, йому приділяється значна увага – ми використовуємо ігри з інструментами та предметами, що звучать, ритмодекламацію у супроводі звучання інструментів ритмічний та мелодичний супровід до текстів.

У корі головного мозку зони , що відповідають за пальчикову та мовну активність , знаходяться дуже близько, тому розвиток моторики пальців сприяє розвитку мовлення дітей. Тут ми використовуємо промовляння певного тексту в поєднанні з пальчиковою гімнастикою. Це знімає емоційне напруження, стимулює розвиток артикуляції, розвиває фантазію. Також дуже доцільно використання віршів у поєднанні з рухам під музичний супровід, тому що мова і музика мають спільну інтонаційну природу. Це сприяє розвитку інтонаційної виразності у дітей. Такі вправи розвивають вербальну пам'ять і продуктивність запам’ятовування. А поєднання ритмічного виразного промовляння тексту з рухами сприяє конкретизації слухових образів, розвитку образного та асоціативного мислення, здібностей до пластичної інтерпретації творів. Систематичне використання цих вправ робить рухи дітей більш керованими, надає їм виразності.

Танцювально-ритмічні вправи та ігри спрямовані на розвиток відчуття ритму, вміння вільно й естетично рухатись під музику, відповідно до її темпу, ритму, динаміки тощо. Різні комбінації засобів невербальної комунікації (рухів, жестів, поз) допомагають дітям зрозуміти як за допомогою пластики виразити свої почуття, настрій музики тощо. Кожна танцювально-ритмічна композиція повинна бути сюжетно наповненою та завершеною. Жести та рухи слід супроводжувати певними звуками – плесканням, тупцянням, клацанням пальців . Можна використовувати брязкальця, маракаси, різноманітні іграшки.

Психоемоційні етюди розвивають вищі психічні функції - пам'ять, увагу, уяву, мислення та ін. , допомагають дітям зняти емоційне та психологічне напруження. Такі етюди передбачають вираження основних емоцій людини – радості, суму, подиву, злості, страху, спокою – під музику. Вони розвивають артикуляційну та мімічну моторику , поліпшують рухливість м’язів обличчя, допомагають розвивати комунікативні навички. Дуже важливим є створення атмосфери довіри та доброзичливості , щоб дітки не соромилися висловлювати свої почуття, пропонували власні ідеї, не боялися імпровізувати та взаємодіяти з іншими. Психоемоційні етюди можна поєднувати з релаксаційними вправами чи медитацією під музику.

Завдання на розвиток креативності синтезують всі види логоритмічної діяльності, вони передбачають створення музично-мовленнєвих казок з рухами,вокальну та інструментальну імпровізацію, психоемоційні етюди тощо. Виконання таких завдань (чітко сформульованих педагогом) розвиває у дітей реакцію,гнучкість та оригінальність мислення, вміння організовувати свою діяльність, а це необхідно для розвитку мовленнєвих навичок та навичок спілкування. Під час креативних ігор діти вигадують неймовірні історії, назви неіснуючих і небачених країн, тварин, квітів, тож розвивають і пізнавальні здібності, здатність до вільної комунікації.

Отже, логоритміка – це універсальна корекційна методика, яка дає змогу утримувати стійку увагу дітей під час всього заняття, сприяє врівноваженню їх нервово-психічного стану, підвищує ефективність засвоєння практичного матеріалу.

З огляду на теперішню ситуацію в Україні, кожен музичний керівник повинен використовувати в роботі логоритміку, адже війна, перебування в сховищах, ракети , які періодично свистять над головою, тримають дітей у постійному стресі, який логоритмічні вправи допоможуть подолати. До того ж найпростіші музично-логоритмічні вправи доцільно використовувати під час дистанційного навчання – дітки із задоволенням роблять пальчикову гімнастику ( разом з педагогом на відео), або музикують – використовуючи при цьому те, що є під рукою і на що вистачить фантазії батьків – горіхи, ложки, кубики тощо.

Коментарi